моє кохання веселкове,
ласкаве, різкокольорове,
про тебе знов веду я мову,
шоб описати тебе знову...
я розкажу про колір кожен,
і сподіваюсь, що я зможу...
моє кохання різнокольорове,
про тебе я вірші складаю знову!
для мене, як веселка, ти яскраве,
як сонечко,і тепле, і ласкаве!
якщо червоним сяєш – я кохаю,
чекаю, пам'ятаю чи зітхаю,
в чекання я своє вірші вплітаю,
а серце від кохання щось співає...
якщо, як небо синє – то я мрію,
і в мене все виходить, все я вмію!
малюю я віршами свої мрії,
плету віночки з них, а ще з надії...
бо колір білий - янгол легкокрилий,
що оживає в миті лиш щасливі,
в мені і дуже вірить у дива,
і в те, що магія є в цифрі два...
як колір чорний – колір це образи,
печальним світ стає мені відразу…
і в серці лід, лютують там морози,
а душу омивають сльози-грози...
якщо засяє жовтим – то мій подив,
і людям, і погоді, і природі…
тому, як сильно ти мене кохаєш,
як добре ти мене, коханий, знаєш...
зелено-карим кольором щоночі
ти насолоджуєшся, дивлячись у очі,
мої, що лиш для тебе так палають,
і з легкістю думки твої читають…
якщо блакитний – колір то світанку,
як разом прокидаємось ми зранку...
смачної кави випиваєм філіжанку,
і дивимось на світ, що став серпанком,
який по вінця сповнений коханням,
на жаль не першим, та, мабуть, останнім…)